Спілка “Борошномели України” взяла участь у “Bakery. Хлібопекарський бізнес 2026”

Минулого тижня учасники Спілки “Борошномели України” в межах форуму “Bakery. Хлібопекарський бізнес 2026” долучилися до однієї з дискусійних панелей, де обговорювали як забезпечити стабільну якість борошна в умовах нестабільної сировини, дефіциту кадрів і постійних змін у виробничих процесах. Модератором дискусії виступив Дмитро Жигунов (Одеський національний технологічний університет), учасниками – Андрій Шаран (Bühler Україна), Андрій Поздняков (Вінницький КХЛ№2), Надія Непокритова (“Штерн Інгредієнтс Україна”, Mühlenchemie).

Відкриваючи дискусію, Дмитро Жигунов окреслив, як за останні роки змінилися якісні показники вирощеної в Україні пшениці - за винятком 2025 року, спостерігається тенденція до скорочення зерна 1-2 класу в структурі вирощеного зерна. Це є значним викликом для борошномельної галузі, оскільки це зерно є основною для виробництва борошна.

Андрій Шаран одразу окреслив головне: автоматизація — це інструмент, але не панацея. Попри розвиток цифрових сервісів і концепцію Bühler Smart Mill, повністю «безлюдський» млин сьогодні — це радше стратегічний орієнтир, ніж реальність. Ключова роль людини зберігається, змінитися може лише її місце — від роботи «біля станка» до управління процесами через систему контролю.

Водночас, на думки Андрія Шарана, проблема українського ринку не стільки в технологіях, скільки в зношеності обладнання та відсутності довгострокового планування модернізації. Стабільність якості борошна часто забезпечують не мільйонні інвестиції, а системні точкові рішення: якісний магнітний захист, автоматизоване зволоження зерна, своєчасна заміна валів, сит, щіток. Саме ці «дрібниці» знімають коливання якості борошна.

Практичний погляд із виробництва представив Андрій Поздняков — керівник підприємства, що переробляє понад 100 тис. тонн зерна на рік. За його словами, сезон продемонстрував нерівномірність якості врожаю: зерно, зібране до затяжних дощів, мало високі показники, тоді як пізні партії просіли за білком і клейковиною.

Попри це, підприємство не фіксує критичних відхилень у готовій продукції. Завдяки внутрішній автоматизації та досвіду формування помольних партій (мінімальна — 30 тонн) комбінат працює під конкретні запити клієнтів — з різною вологістю, білизною, білком, числом падіння. Окремий акцент — на експорті: європейські партнери відзначають стабільність і підвищену білизну борошна.

Коли ж технологічних можливостей млина недостатньо для корекції властивостей сировини, вступають у дію ферментні рішення. Надія Непокритова представила сучасні інструменти роботи з клейковиною, числом падіння та водопоглинальною здатністю.

У фіналі дискусії пролунала важлива думка: сучасні українські млини технічно здатні забезпечити практично будь-який запит. Але результат залежить від чіткості формулювання цього запиту з конкретними параметрами під конкретний продукт.