В Україні хліб є найбільш зарегульованим продуктом - "Укрхлібпром"

З початку 2015 року ціна на хліб і хлібобулочні вироби в Україні підвищилася більш ніж на 34%, що було зумовлено рядом об'єктивних факторів: зростанням цін на борошно, електроенергію, бензин.

До того ж у хлібопекарській галузі існує ряд проблем, які також впливають на ціноутворення на дану продукцію. Дати оцінку ринку хліба і хлібобулочних виробів, а також розповісти про необхідні зміни для успішної роботи підприємств люб'язно погодився генеральний директор асоціації "Укрхлібпром" Олександр Васильченко.

- Олександр Миколайович, обсяг виробництва хліба й хлібобулочних виробів в Україні, за даними Держстату, у січні-березні п.р. склав 289 тис. тонн, знизившись у порівнянні з показником січня-березня 2014 року на 13%. У цілому, в 2015 році асоціація "Укрхлібпром" очікує зниження виробництва на 7% (близько 90 тис. тонн) – до 1,25 млн. тонн. Розкажіть, чим обумовлена дана ситуація?

- Так, попередні статистичні дані зараз саме такі і будуть скоректовані під кінець року. Ми плануємо вийти на показник минулого року, коли було вироблено на 7,3% менше, ніж в 2013 році (1,355 млн. тонн хліба і хлібобулочних виробів), тобто тенденція зниження обсягів виробництва збережеться. Першою причиною сформованої ситуації я б зазначив демографічну, тому що дані цифри наведені без урахування Криму. По-друге, фактором, який стримує збільшення обсягів виробництва, останнім часом виступає зменшення обсягів реалізації в сільську зону, особливо в західному регіоні країни. Населення даної місцевості всі частіше воліє самостійно купувати борошно та випікати хліб у домашніх умовах.

Однак головна причина, на мою думку, – це дисбаланс між держстатистикою, що показує цифру виробництва, в основному по промислових підприємствах, і тією реальною потребою в хлібі, що існує в Україні. У цей час норма споживання печеного хліба на душу населення на рік в Україні, згідно з нашим мінімальним споживчим кошиком ще з 2000 року, – 101 кг, а з огляду на всі категорії (діти, пенсіонери) – 84 кг. Відзначу, що аналогічна норма споживання в Європі значно нижче й, за даними Міжнародної асоціації пекарів (АІВІ), становить 50-60 кг хліба на рік. Але якщо враховувати прийняту норму в Україні, то в остаточному підсумку ми з'їдаємо понад 3 млн. тонн хліба. Ця складова має багато негативних сторін як для бюджету країни (недоодержання податків), так і для заробітної плати, і для якості продукції. Тобто  виробництво хліба у великих супермаркетах у жодному разі  не попадає в статистику, і тому в підсумку немає розуміння реальної ситуації. Крім того, супермаркети, формуючи асортименти хлібобулочних виробів власного виробництва, не виробляють хліб, який був би орієнтований на соціального споживача.

 

- У поточному сезоні спостерігається значне підвищення цін на хліб і хлібобулочні вироби. Які фактори мають найбільший вплив на зростання собівартості виробництва?

- Щодо цін варто відзначити, що хліб за всі роки незалежності України був найбільш зарегульованим продуктом. В Україні в цей час усе ще діє постанова №1548 від 1996 року, що надає право місцевим органам влади регулювати ціни на соціальну групу товарів шляхом обмеження рентабельності, установлення фіксованих цін, торговельної надбавки. Плюс до цього, на жаль, хліб політики часто використовують як розмінну карту в період виборів. Адміністративний тиск негативно позначається на галузі, її технічному розвитку, якості продукції. Цього року влада країни ухвалила рішення щодо лібералізації цін, що зменшило тиск на ринок, привело до формування економічно обґрунтованої ціни на хліб. Основним поштовхом до зростання цін стало те, що відбувається на ринку головних складових при виробництві хліба. Відносно I кварталу п.р. – це курс долара, як би ми не казали, що хліб є продуктом внутрішнього споживання. До курсу долара прив'язані ціни на сировину, енергоносії, транспортні витрати (бензин). Відносно зростання цін на зерно на внутрішньому ринку, і чому їх не можна було пригальмувати, – це вже інші питання.

У структурі витрат при виробництві хліба борошно займає до 50% собівартості, енергоносії, газ і електроенергія – від 4-5% до 12-15% залежно від  підприємства, заробітна плата – 5-7%. Ці складові й формують ціну. Нагадаю, що з початку року борошно вищого сорту подорожчало з 4200 до 8000 грн/т (на 1 березня, коли відбувся пік підвищення). Якщо собівартість борошна збільшується у виробництва хліба на 2%, то автоматично в пекарів є економічні підстави підвищити ціни на 1%. Зростання цін на борошно за 2 місяці становило 90%.
З моменту, коли були уведені певні заходи щодо стабілізації курсу долара, ціна на борошно пішла на спад, однак зростання до рівня на початок року однаково  є, і воно впливає на кінцеву ціну. Індекс споживчих цін у цей час становить 20,3%, зокрема на продукти харчування – 27,9%, у т.ч. хліб – 34,1%, рослинне масло – 53%, цукор – 55,3%. За даними моніторингу МЕРТ, на 30 березня ціна за 1 кг хліба з борошна 1 сорту становила 9,90 грн., житньо-пшеничного – 9,49 грн. Звичайно, дану вартість можна назвати високою, але вона – економічно обґрунтована. Більш того, відзначу, що кожне підприємство, хлібозавод є бізнес-структурою, яка повинна забезпечувати населення категорією продуктів відповідної номенклатури і відповідно до уставу досягати максимального прибутку, тоді як соціальне навантаження лягає більшою мірою  на державу. Роздрібна ціна утворюється з витрат виробника, далі формується прибуток підприємства, його прибутковість, а, згідно з даними МЕРТ, за підсумками 2014 року 46% хлібопекарських підприємств закінчили рік зі збитком. Що стосується іноземних інвесторів, то на сьогоднішній день їх практично немає.

- Які ж бар'єри існують для стримування зростання цін на хлібобулочні вироби?

- Є такі поняття, як торговельна надбавка (обмежена до 15%) і податок на додану вартість (20%), які є невід'ємною частиною роздрібної ціни продукту. Виникає питання, якщо держава у формі податку гарантовано забирає собі значну частину вартості хліба, говорячи при цьому, що хліб повинен бути більш доступним для населення, соціально значимим продуктом, чому не відмовиться частково від своєї частки доходу від ПДВ для певної групи товарів, зокрема  для хліба. Приміром , у Європейському союзі даний показник для соціально значимих товарів – 0-4%, у Росії – 10%. Тобто це не свідчить про те, що ціна на хліб не буде зростати, але при сьогоднішній ситуації даний захід надав би підтримку роздрібним цінам на продукт.

Дані питання асоціація "Укрхлібпром" піднімала неодноразово, однак рішення ми поки не знаходимо. Відзначу, що мова йде саме про соціально значимий продукт, тому що з юридичної точки зору поняття "соціальний хліб" немає. При цьому регулюванню з боку адміністрацій підлягає як хліб простої рецептури, так і батон, тому що, за словами чиновників, він користується масовим попитом.

Ще одним важелем для регулювання цін на ринку хлібобулочних виробів є Аграрний фонд. Це вірний, цивілізований, економічний метод, і він діяв торік, коли з ресурсів Аграрного фонду було реалізовано 315 тис. тонн борошна за ціною значно нижче ринкової, що істотно вплинуло на вартість кінцевого продукту. Тому за відсутності Аграрного фонду при формуванні цін на хліб з борошна за ринковою вартістю, найімовірніше, ціна за 1 кг досягла б 12-13 грн. Цього року фонд перейшов на зовсім інші принципи роботи, переставши давати борошно за тристоронніми договорами, коли була фіксована вартість борошна і вона направлялася на виготовлення хліба простої рецептури, щоб здешевити саме цю групу виробів. Сьогодні Аграрний фонд реалізує борошно за біржовими цінами нижче ринкових, однак не настільки, наскільки б хотілося пекарям. Голова фонду Андрій Радченко у своєму інтерв'ю чітко виклав ідеологію роботи АФ. Це ідеологія ринкова, і хлібопекарські підприємства також будуть керуватися нею.

Інша справа – регіональні соціальні програми з виробництва більш дешевого хліба для забезпечення незаможних верств населення. Але до таких програм місцеві органи влади повинні залучати всіх без винятку виробників хліба (наприклад, супермаркети).

На практиці такого поки немає. Багато підприємств відмовляються від даного виду хліба, а хлібозаводи районного, обласного рівнів, особливо в західній частині країни, навпаки, більше виробляють "українського" і "пшеничного". Виробництво регульованих сортів хліба в даний час стає усе більше збитковим. Щодо цього  потрібно наведення порядку з боку держави, що теж дасть свій позитивний ефект. Відзначу, що, на мій погляд, також самим вірним рішенням була б адресна дотація для малозабезпеченої частини населення, приміром , як на комунальні послуги.

- Які проблеми в хлібопекарській галузі, на Ваш погляд, на даний час найбільш актуальні? Які з них вимагають втручання з боку держави?

- Проблем у галузі досить багато. Перша – це технічний стан підприємств, зношеність основних фондів. До 80% хлібокомбінатів вимагають серйозного технічного відновлення, що в остаточному підсумку впливає також на якість продукції, яка випускається.

Друге питання, не менш актуальне, – це енергозбереження. Нагадаю, що відсоток витрат у собівартості виробництва в передових підприємств становить 4-5, тоді як в основної маси - 10-15, тому що печі старі, ще кам'яної кладки, й працювати по-іншому не можуть, а сучасні зараз коштують дуже великих грошей.

Однак є й більш суттєва проблема. Це якість сировини, що, на мій погляд, залишає бажати кращого. Помольна партія для одержання якісного борошна складається із пшениці 2 і 3 класу. А ті ресурси, які, приміром , має Аграрний фонд до кінця поточного сезону, це переважно пшениця 3 класу. Купити ж на ринку зерно 2 класу досить складно, тому проблема якості виходить на передній план. Відповідно до нормативної документації, якщо дивитися на ті законодавчі акти, які були прийняті в роки незалежності, ДСТУ на зерно змінювався 4 рази й щораз за показниками у гіршу сторону. Якщо раніше в пшениці 3 класу білок повинен був бути 28%, то на сьогоднішній день допускається 23%, клейковина в цей час – 18% (23%), домішки – 4% (1%), зерна, що проросли – 3% (1%). Дані зміни було внесено більшою мірою для експортерів, однак є внутрішній ринок, і в нього є свій споживач. На даний час ціни на продукцію хлібозаводів значно підвищилися, однак поліпшити якість ми не в змозі через низьку якість вхідної сировини. У нас є відповідальні виробники, це великі холдинги, вони дійсно вибирають постачальника борошна, який би забезпечував показники ДСТУ, де витримується, у першу чергу, рівень клейковини, вологість, ІDK, однак чим якісніше борошно, тим воно дорожче. А для економії коштів основна частина підприємств намагається здешевити сировину, закуповуючи її з гіршими показниками. На мій погляд, немає необхідності прагнути до високих урожаїв, потрібно думати про внутрішнього споживача, а це якість хліба, макаронів, круп, кормів, у підсумку – м'яса, молока.

- У середині березня АМКУ домігся зниження цін на хліб у Києві, а також опублікував ряд рекомендацій з недопущення необґрунтованого підвищення оптово-відпускних цін на хлібобулочні вироби практично у всіх областях України. Як Ви можете прокоментувати дану ситуацію?

- Проблема цін на внутрішньому ринку є, і її необхідно вирішувати тими методами, про які я вже говорив. Необхідно мониторити ситуацію, прогнозувати, щоб не допустити подібного стрибка цін. Владні структури спрацювали після скарг на ситуацію, коли в березні ціни на хліб були підняті втретє, і зобов'язали повернутися до попередніх цін. Але зростання цін рівною мірою стосується зерна, борошна, енергоносіїв і інших складових собівартості. А де попереджувальні заходи?

- Який стан справ на хлібокомбінатах у Донецькій і Луганській областях? Чи є підприємства, які пішли з ринку?

- Згідно з нашими даними, постраждало багато заводів. Були й прямі влучення снарядів, вихід з ладу, а також випадки рейдерського захоплення хлібозаводів. Ситуація дуже розрізнена, але те, що хлібопекарська галузь в областях постраждала, – це факт. За інформацією підприємств, з якими ми підтримуємо зв'язок, експортний ринок Росії для так званої "довгограючої" продукції (сухарі, сушка) для них був загублений. А з переорієнтацією на даний час також існують складності. Звичайно, обсяги продукції знижуються, і до того ж у даних частинах країни відбувається міграція населення. Відповідно до різних джерел, з 4,5 млн. осіб, які проживають у Донецькій і Луганській областях, переселилося в інші регіони понад 1 млн. осіб, що прямо позначається на зміні обсягів споживанні хліба в кожному з регіонів. Додам, що яких-небудь звернень із проханням про допомогу щодо збільшення виробництва не було.

- Як би Ви оцінили розвиток українського ринку макаронних виробів і його перспективи на зовнішньому ринку?

- Склалося так, що на даний час цей ринок в Україні не структурований. Був період, коли макаронні фабрики входили до об'єднання "Укрхлібмакаронпром", але після того як воно було реорганізовано, так і не було створено асоціацію, яка об'єднала б макаронні фабрики.
Найбільш важливий момент – це те, що в нашому такому великому врожаї зерна немає твердої пшениці. А коли немає якісної сировини, то немає і якісного продукту, тому українські виробники макаронних виробів у цей час зазнають певних труднощів при виробництві продукції.


Бесідувала Євгенія Северіна

Про асоціацію

Cпілка «Борошномели України» створена для підтримки українських виробників борошна, круп, та інших продуктів переробки зернових.

Ми у соціальних мережах

  

Останні новини

«
»

Контакти

  01030 м. Київ
  вул. Золотоворітська, 6-Б
  +38 (044) 239-93-74
  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.