Борошномельна галузь України продовжить розвиватися всупереч...

Незважаючи на те, що в Україні останніми роками спостерігається збільшення обсягів виробництва пшениці, для ринку продуктів її переробки характерною є знижувальна динаміка.

Про причини скорочення обсягів виробництва борошна в Україні, а також перспективи розвитку галузі ми поговорили із директором громадської спілки «Борошномели України» Родіоном Рибчинським.

- Асоціацію «Борошномели України» було створено відносно нещодавно. Що стало вирішальним поштовхом для її створення?

- Насправді ідея створення асоціації борошномелів в Україні не нова. До спроб організувати асоціацію в тому або іншому вигляді вдавалися і 10, і 15 років тому. Але вони не були реалізовані з цілої низки об'єктивних і суб'єктивних причин. Ідея ж створення асоціації в тому форматі, в якому її реалізовано сьогодні, почала обговорюватися 2,5 роки тому. І от позаторік ми вийшли на завершальний етап її реалізації, але, на жаль, практично 9 місяців через паперову тяганину ми витратили на легалізацію діяльності асоціації. Тому з юридичної точки зору ми працюємо ледве менше року. На сьогоднішній день до асоціації входять 29 українських підприємств, на які припадає понад 65% обсягів виробництва борошна та понад 55% експорту даної продукції. Географічно ми представлені практично по всій території України. Тому не можна говорити, що якась певна подія стала вирішальним поштовхом для створення асоціації. Просто так збіглося, що торік, коли асоціацію було створено, виникли проблеми з оцінкою якості зерна та пропозицією на ринку пшениці борошномельних кондицій. Тому це було першою темою, яку асоціація досить вагомо озвучувала. Взимку поточного року був різкий стрибок цін на зерно, внаслідок чого істотно зросли й ціни на борошно, як у переробників, так і у реалізаційних мереж. І от якби не було асоціації на цей момент, фактично кожне підприємство відбивалося б самостійно, оскільки на регіональному рівні їх почали активно пригнічувати. А так нам вдалося цю проблему зняти на рівні міністерства, організувавши робочу зустріч, надавши калькуляцію щодо галузі й окремих підприємств у регіонах і показавши тим самим, що не ми є каталізатором зміни ціни на ринку.

Тобто створення асоціації – це еволюція відносин підприємств борошномельної галузі, як між собою, так і між іншими учасниками ринку. В кожного підприємства накопичувалися свої проблеми, які воно намагалося вирішити в міру своїх сил і компетенції. Але є знов-таки цілий ряд питань, які є ідентичними для всіх підприємств, чи то державна, колективна або приватна форми власності, і які легше вирішувати не від імені однієї компанії, а від групи, об'єднаної асоціацією. У такому разі й ставлення до вирішення цих проблем у тих органів, до яких звертаються, буде вже дещо іншим.

- Незважаючи на високий валовий збір зерна, в Україні в 2014/15 МР скоротилося виробництво основних продуктів переробки зернових. На Вашу думку, чим це було обумовлено?

- У першу чергу, це обумовлено тим, що за останній рік де-факто зменшилася контрольована Україною територія країни, а відповідно, зменшилася як кількість населення, тобто споживачів, так і зернопереробних підприємств.

Крім того, трикратна девальвація національної валюти й інфляція, що йшла за нею, залишили свій відбиток. З одного боку, подорожчання сировини, що також стало фактором більш стриманої політики закупівлі зерна переробними підприємствами, тобто зменшення переробки «на склад». З іншого боку, скоротився споживчий кошик. Крім того, і минулого, і цього року було декілька моментів, коли населення масово скуповувало продукти харчування, що саме й приводить до скорочення обігових коштів у населення, що також зменшує поточні продажі на внутрішньому ринку. Тому скорочення обсягів виробництва продуктів переробки зерна обумовлене цілою низкою об'єктивних причин.

- Пшеничне та житнє борошно належать до об'єктів державного цінового регулювання. Як це позначається на розвитку галузі?

- На даний момент де-факто вже жодним чином не позначається, тому що номінально знято обмеження з рентабельності. Хоча де-юре це збережено, тобто все ще не втратила сили постанова Кабінету міністрів України №1222 від 17 жовтня 2007 року, якою введено державне регулювання на борошно шляхом декларування оптово-роздрібних цін убік їхнього зростання більш ніж на 1% на місяць. І органам місцевої влади надане право регулювати цю ситуацію. Тобто були так звані цінові комісії в структурі Мінекономрозвитку, які стежили за цим. На ділі цього зараз немає, але на законодавчому рівні дану норму не скасовано. І ніхто не може гарантувати насправді, що завтра або післязавтра чиновникам будь-якої облдержадміністрації в голову не прийде почати пригнічувати переробників із приводу того, що ціна змінилася без узгодження з ними.

На сьогоднішній день існує проект змін до зазначеної постанови Кабміну, який скасовує цінове регулювання. Ми як асоціація подавали кілька разів пропозиції щодо деяких пунктів цього документа, і вони на рівні Мінагропроду та Мінекономрозвитку знайшли підтримку. Але поки віз і нині там, тобто він, як і раніше, дамокловим мечем висить над борошномелами.

- Україна – один із найбільших експортерів зерна на світові ринки. Однак зерно – це сировина. І для компаній, і для держави було б вигідніше експортувати продукти переробки сировини, в яких є додана вартість. Які фактори, на Ваш погляд, обмежують експортний потенціал борошномельної продукції?

- Є ринок зерна, а є ринок борошна, і їх за обсягами не можна порівнювати, оскільки ринок зерна – це сотні мільйонів тонн, а світовий ринок борошна – це 10-12 млн. тонн. На сьогоднішній день Україна експортує 30 млн. тонн зерна, і в 2014 році нам вдалося вперше експортувати 245 тис. тонн борошна пшеничного. Навіть якщо ми подивимося на обсяг експорту української пшениці, що становить близько 10 млн. тонн, знов-таки це будуть непорівнянні обсяги з експортом борошна. Але експорт борошна – це додана вартість, з одного боку, з іншого боку – це більша кількість робочих місць, що, звісно, сприяє наповненню бюджету. Крім того, ціна реалізації борошна та реалізації зерна знов-таки дещо інша.

Звичайно, з погляду логіки було б навіть нерозумно припускати, що ми можемо у найближчій перспективі розраховувати на заміщення обсягів експорту пшениці обсягами експорту борошна. Проте, експорт борошна потрібно стимулювати. І держава має бути зацікавлена в цьому. В принципі, принаймні, на словах ми бачимо підтримку Мінагропроду в цьому питанні, але від слів до справи шлях далекий. Які ж фактори можуть стимулювати експорт борошна? Перший фактор – і тут наші інтереси перетинаються з інтересами решти експортерів сільгосппродукції – це реальне повернення ПДВ при експорті борошномельної продукції. Другий фактор – це зниження тарифів на залізничне перевезення вбік портів продукції саме зернопереробної галузі. Укрзалізниця є держпідприємством, і було б цілком природно, якби держава в такий спосіб дала преференцію тим галузям, які формують додаткову вартість усередині країни. Третій напрямок державної допомоги – просування української харчової продукції, в тому числі й борошна, на закордонних ринках через торговельні місії в країнах – потенційних покупцях. Ну і звичайно ж, доступ до кредитних коштів для модернізації наших виробництв.

Але, на жаль, всі ці рішення в середньостроковій перспективі малоймовірні в реаліях сучасної політико-економічної ситуації в країні, отже, борошномелам доводиться покладатися лише на себе...

- Ви вже відзначили, що Україна змогла збільшити в 2014 році експорт борошна. Чи змінилася за останні кілька років географія експорту українського борошна? Чим це було обумовлено?

- У порівнянні із 2013 роком, якщо оперувати даними за календарними роками, змінилася. В 2013 р. ТОП-5 країн-імпортерів українського борошна був таким: Молдова – 19%, Ізраїль – 13%, Китай – 13%, Сирія – 9%, Росія – 7%. У 2014 р. до ТОП-5 ввійшли Китай – 26%, Ізраїль – 17%, Молдова – 13%, КНДР – 11%, Палестина – 6%. Як бачимо, скоротилася частка країн колишнього СРСР. Якщо в 2013 році в нас на Молдову, Росію, Грузію, Азербайджан припадало 39% експорту, то в 2014 році – 15%. І значно збільшилася частка Китаю, Ізраїлю, КНДР, Індонезії. Тобто  ми виходимо на далекі ринки. В принципі, цей перелік країн теж виправданий, тому що це постачальники до України електроніки, одягу, овочів і фруктів, які заходять до нас контейнерами. І, відповідно, назад у цих контейнерах іде фасоване або в мішках борошно.

- На Вашу думку, як розвиватиметься борошномельна галузь України в середньостроковій перспективі?

- Можна сказати, що, як і всі попередні роки, вона розвиватиметься всупереч, а не завдяки. На сьогоднішній день склався певний пул із 30-40 компаній, які є лідерами галузі. Одні з них уже чітко визначилися для роботи на внутрішній ринок, решта більш чітко позиціонують себе як експортно-орієнтовані. І відповідно, ці компанії розвиваються, виходячи із цілей і завдань ринку, на який вони орієнтовані. Потроху йде техпереобладнання, поліпшується логістика, підприємства проходять сертифікацію за міжнародними системами якості, серйозно займаються маркетингом і просуванням продукції, її брендуванням не лише всередині країни, але й за кордоном. На досвід цих підприємств дивляться інші й намагаються йти в ногу з ними. Не завжди це виходить, і, як наслідок, щороку з ринку йде 10-20 підприємств – відбувається природний відбір. І рано або пізно ми прийдемо до того, що сумарна чисельність зернопереробних підприємств, які виробляють крупи та борошно, в Україні не перевищуватиме 100. Ця кількість вбачається, виходячи з логіки розвитку ринку, виходячи з логіки структури ринку, виходячи з того, як розвивається борошномельний бізнес у Європі, до структури якого ми сьогодні адаптуємося...

- Над чим найближчим часом працюватиме асоціація?

- Найближчим часом буде проведено раду директорів, на якій ми підіб’ємо підсумки першого півріччя, розглянемо наші плани на ІІІ-ІV квартали. Із серйозних проектів, які в нас є, ми вперше формуємо об'єднаний стенд української борошномельної продукції на найбільшій виставці в ПСА у середині серпня в Гонконгу. Завдяки підтримці FAO стенд українського борошна буде вперше представлено на цій виставці, яку протягом 5 днів, за оцінками організаторів, відвідає близько півмільйона осіб з усього Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Потім у вересні асоціація разом із АПК-Інформ організовує першу борошномельно-круп'яну конференцію, на яку ми запрошуємо експертів з ринку борошна з Європи, Туреччини, Казахстану. Зокрема, буде розглянуто питання виходу українських виробників борошна на європейський ринок, що є преміальним, а також умови виходу українських переробних компаній через всесвітню продовольчу програму на ринки Західної та Східної Африки.

Звісно, залишається відкритим питання лобіювання та просування законопроекту щодо скасування декларування цін і обмеження рівня рентабельності. Але також працюватимемо і над питанням відшкодування ПДВ разом з іншими асоціаціями. Ми розуміємо, що зараз це буде поєднано із труднощами. Але якщо про це не говорити, то воно забудеться. Тому мовчати не можна.

Розмовляла Аліна Стьожка

Про асоціацію

Cпілка «Борошномели України» створена для підтримки українських виробників борошна, круп, та інших продуктів переробки зернових.

Ми у соціальних мережах

  

Останні новини

«
»

Контакти

  01030 м. Київ
  вул. Золотоворітська, 6-Б
  +38 (044) 239-93-74
  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.